Десять хвилин тому я хотів написати, що хештеги - це зло і їх в соул не буде. Проте тема виявилась трохи глибшою, треба розбиратись.
Хештеги - зло
Хештеги популяризувались завдяки Twitter у 2009 році (згідно вікіпедії), оскільки платформа тоді була умовним хабом sms повідомлень. В смс у тебе в розпоряджені є 140 байт і кодування 7 біт для латиниці або 16 біт для всього іншого тобто 160 і 70 символів відповідно. В твітері було обмеження на 140 символів. Жодного форматування, просто формат смс повідомлень.
Тож хештег - це надбання комʼюніті, яке намагалось класифікувати створюваний контент, його вперше було використано в 2007 в твітері, як наслідок обмеженості платформи. Це технічна річ, яка прижилась у користувачів. Знову ж таки - хештег це про обмеженість (чи аскетичність?) самої платформи, яка не надає зручні механізми пошуку і категоризації - це хак, а не фіча.
Короткий таймлайн:
- Жовтень 2007 — перше масштабне використання під час лісових пожеж у Сан-Дієго (#sandiegofire)
- 2009 — Twitter офіційно інтегрував хештеги, зробивши їх клікабельними
- 2010-2011 — протести "Арабської весни" популяризували хештеги для політичного активізму (#egypt, #libya)
- 2011 — хештеги з'являються в Instagram
- 2013 — Facebook впроваджує підтримку хештегів
- 2016 — LinkedIn додає функціональність хештегів
Що обʼєднує twitter, instagram, facebook і linkedin? Примітивне форматування (чи скоріш повна відсутність форматування) контенту на платформі, відсутність його класифікації. Контент - це безкінечна стрічка публікацій, життєвий цикл яких здебільшого один день. Хештеги тут дозволяють збільшити життєвий цикл публікації, це звичайний хак.
Хештег - культурний феномен
Хештеги давно переросли свою початкову технічну функцію і перетворилися на потужний культурний інструмент нашого часу. Від #BlackLivesMatter до #MeToo, вони стали не просто маркерами для організації постів, а цифровими ралі-точками соціальних рухів, створюючи спільноти з реальним впливом на суспільство. Водночас хештеги породили нові форми самовираження та ідентичності, дозволяючи людям заявляти про свою приналежність до субкультур через #VanLife чи #FitFam, або додавати метакоментарі на кшталт #SorryNotSorry. Намагаючись впорядкувати хештеги в сучасних платформах, ми ризикуємо втратити їхню культурну цінність — спонтанність та органічність появи. Надмірна модерація і структурування можуть завадити народженню наступного вірусного руху, який виникне не згори, а з низової активності. Справжній виклик для сучасних соціальних платформ полягає у збереженні балансу між структурою і хаосом — даючи хештегам достатньо простору для органічного розвитку, але запобігаючи інформаційному перевантаженню користувачів.
Функціональне значення
Які є альтернативи? Формалізовані і модеровані прості теги. Окреме поле форми, де при створенні публікації користувач фактично обирає з наявних категорій до яких може належати публікація. Це чудово буде працювати в контексті соул, оскільки дозволить спільнотам якісно категоризувати публікації, які у нас мають суттєво більший життєвий цикл.
Але. Завжди є але :) класичний хештег - це глобальна категоризація, яка не залежить від спільноти, а пронизує всю платформу, про що нам любʼязно розповіла LLM модель в розділі про культурний феномен. Байдуже де опубліковано пост - в особистих блогах, публічних сторінках чи тематичних спільнотах - хештег це засіб саме для реального часу, можливість бути на одній хвилі з іншими під час масових явищ чи заходів.
Те що структуровані теги в соул необхідні - це вже факт (барви це фактично велика категорія, оскільки на одну публікацію може бути лише одна барва, а теги допоможуть класифікувати публікації у якості підкатегорій).
Ключове питання не "чи потрібні хештеги?", а "як не перетворити їх на захаращений непотріб?".